До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гуляй, Гуляйполе, гуляй!


Батька Махна відсвяткували традиційною «Вольницею» в Гуляйполі.

«Вольниця» – обласний фестиваль народного мистецтва. Це був уже шостий, присвячений 125-й річниці з дня народження Нестора Івановича Махна.
У Гуляйполі також святкують Махна ще й влітку – «Днем Незалежності разом з Махном», коли тепло й гарно. Гості приїжджають навіть з-за кордону. Празнують аж до ранку – під різноманітні в основному мистецькі заходи задіяні площі й вулиці та стадіон міста.
А на «Вольницю», восени, всі дійства відбуваються у будинку культури.
Цього разу, зранку була тематична конференція, потім фестивальна програма, а на завершення – концерт співака і композитора Анатолія Сердюка.
Анатолій, як він стверджує, перший, хто у Гуляйполі заспівав про Махна. Як би там не було, а пісні Сердюка гуляйпільці дуже люблять, співають на весіллях та святах. Розпочалось все з того, що гуляйпільський поет Григорій Лютий подарував Анатолію свою збірку поезій «Я воду п’ю з твого лиця». Толя на один з віршів написав пісню «Скрипки».
Григорій Лютий почув її по національному радіо, сподобалась і запропонував заспівати ще й про Махна. Першою була «Яблучко». Пісня називалася «Гуляйпільські весілля», а народ її перейменував у «Яблучко», напевно, тому що Анатолій використав мелодію популярної частівки. Вперше вона прозвучала у Гуляйполі у січні 1993 року. Потім були й інші пісні про Нестора Махна. Зрештою, виникло бажання створити театралізований концерт-виставу.
У 1998 році Анатолій Сердюк, Григорій Лютий і Надія Полякова, спеціаліст з облцентру народної творчості, організували фольклорну експедицію. Обійшли декілька сел Запорізької та Дніпропетровської областей, записали спогади людей, які бачили Махна, легенди та пісні. Зібраний матеріал використали у виставі «Гуляє Гуляйполе». Вона має три частини, перша – махновці повертаються з бою, друга – весілля й третя – Махно у Парижі сумує за Гуляйполем. На сцені гралась двічі, у Гуляйполі та Запоріжжі, а ще один раз, її фрагмент – у Києві на фестивалі.
На сьогодні у репертуарі Анатолія Сердюка чимало пісень на вірші різних поетів про Нестора Махна.


Анатолій Сердюк.


Любов Рябко поряд зі своїми вишивками, портрет Нестора Махна також нею вишитий.


Валентина Сушко, Галина Домашенко і Любов Рябко, їхні вишиті рушники зайняли майже всю стіну фойє будинку культури. За їхніми словами, важко визначити, яка вишивка притаманна Гуляйполю, бо тут багато переселенців, в основному з Полтавщини, а отже на вишивках домінують тамтешні візерунки.


Любов Рябко говорить, що ці лілеї є традиційними для гуляйпільських вишивок. Лілея – квітка Марії Діви, символ чистоти, милосердя. А білі плямки на червоних лілеях, то краплі роси – символ дівочої цноти.


Наталка Карімова плете спицями ось такі гарні іграшки – козаків і не тільки…


Сергій Зима з Покровської організації гуляйпільського підрозділу імені Батька Махна, каже, що він та його товариші опікуються охороною громадського порядку.





Ленін… Неподалік бачив ще одного, такий же, але з протягнутою рукою.



Краєзнавчий музей.


Пам’ятник тачанці – занесений у Книгу рекордів України як найбільша тачанка-пам’ятник…


У фойє музею відвідувачів зустрічає Нестор Іванович…


Ще одна тачанка, справжня махновська.




Серветки вишиті Галиною Кузьменко, дружиною Нестора Махна.






Пам’ятник радянським визволителям…


Вхід до стадіону…


Хата Любові Плясовиці, онучатої племінниці Нестора Махна… На подвір’ї копія пам’ятника.


Анатолій Сердюк і жіночки із села Заливного Новомиколаївського району. Взагалі-то, на фестивалі «Вольниця» люди фотографувалися або поряд з пам’ятником Махну, або з Анатолієм Сердюком… А далі сувеніри.




Уже перед самим від’їздом з Гуляйполя кажу собі: стій, ніби ж всі вулиці обійшов, а ніде не бачив церкви. Не може такого бути, щоб не було! Запитав у гуляйпільців, показали – одну-єдину, розташовану між багатоповерхівками, за гаражами…



Дуже скромна церква св.Тихона. Тамтешні бабусі поскаржилися, що Троїцьку церкву у тридцятих роках тричі підривали, вона стояла там, де тепер Ленін і радянські визволителі, а ще одна церкву перебудували, там тепер краєзнавчий музей.

Коментарі

  1. невже не можна вхід до стадіону норм. зробити...

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар