Кримська сарма та імам втратив свідомість


Фото з моїх архівів – серпень 2009 року, Алушта.
Прикро за Крим. Маю на увазі, тамтешніх корінних мешканців.

Вчора з’ясовував, де та о котрій відбудеться недільна літургія… Мені випадають 18 та 19 серпня. Йти у московську церкву не дуже хочеться…
З’ясував. Дякую всім, хто відгукнувся на мої листи. Зокрема, панотець Ігор Гаврилів та, якщо не помиляюся, пані Наталя порадили Ялту, у неділю – о другій дня, а на Спаса – о дев’ятій… Взагалі-то, неділю звик розпочинати у церкві – зранку, а тут в обід… Подумаю, певно почимчикую до однієї з московських – там із сьомої-восьмої ранку, і не треба їхати, можна пішки пройтись. Приміром, у серпні 2009 року ходив до храму всіх кримських святих і Феодора Стратилата, що у Алушті. Привітні люди. Навіть поспівчували мені, що у Криму майже нема українських церков… На безрибіє і рак – риба.
До речі, про рибу. Збирався переступити себе – і на цей раз посмакувати національними стравами кримських татар.
Поґуґлив. Які тільки словосполучення не вводив у пошук, у відповідь – одні проблеми, кримінал, негаразди, а ще… Але про це скажу насамкінець.
Отже, деякі національні страви кримських татар все-таки знайшов.
Сарма – ще називають долма, або толма. Типу наші голубці, тільки не в капусті, а м’ясо з цибулею та картоплею завернуті у виноградне листя. До сарми смакує рожеве сухе, або напівсухе вино.
Імам-баілди – типу нашого овочевого рагу, тільки у баклажані. Баклажан розрізається навпіл і у половинці запікаються різні овочі. Перекладається, як «імам втратив свідомість», настільки він смачний.
На весілля кримські татари готують кубете – м’ясний пиріг. У кожної родини свій рецепт. В основному – баранина, цибуля і картопля. Майже те ж саме, тільки у вигляді трикутних пиріжків, ечпочмак – буденна страва…
Кримські інтернетні турагенції стверджують, що все це та багато іншого можна замовити у будь-якій ресторації, аби тільки дозволяли статки.
Згадав Болгарію. Місяць харчувався винятково у національних рестораціях: чисто, затишно, гостинно, приємні враження і помірні ціни…
А в уже згаданому 2009 році в Криму зарікся навіть підходити до їхніх ечпочмаків, коли через вікно однієї з харчевень побачив кухаря, який місив тісто і ковирявся у сраці. Тож, надалі став купувати продукти винятково у гастрономі – і строго у вакуумних упаковках…

Коментарі