Хто переміг себе, той переможе всіх


Яр поблизу села Перун. Десь в цих краях загинув князь Святослав… Але мова не тільки про Святослава. Кожна грудочка цієї землі – це історія нашої Держави, яку тривалий час замовчували. Зараз тут таборує Молода Січ.

Про обласну громадську дитячу козацьку організацію «Молода Січ» я уже розповідав, і дуже сподівався, що хоч хтось з моїх читачів все ж таки відправить своїх дітей до літнього табору Запорозького Коша. Але певно щось завадило.
Нині у таборі 18 хлопців та 4 дівчинки. З дорослих – тільки кошовий отаман Анатолій Шеремет. Дуже строга дисципліна – козацька, і все чітко за розкладом – по армійському. «У нас головний принцип, – каже він, – хто переміг себе, той потім переможе всіх». Нагадаю, Анатолій Шеремет після строкової військової служби у 1981-82 роках побував у Афганістані. «Надивився я тоді, – каже він, – на наших призовників. Від дому відірвали і на війну. Ті, які із села, ще більш-менш, а городяни, як парникові огірки, тільки вийняв з парника і тут же зів’яли. Ось, тому й вирішив собі, що своїх дітей буду виховувати готовими до життя – до всіляких труднощів».
Коли повернувся з Афганістану, так і зробив. Дочку й сина виховував по-бойовому. Згодом в тому ж дусі йому запропонували виховувати й запорозьких козачат. У 1997 році був заснований перший курінь «Чумаки», потім інші. Крім того, деякий час вирішували ще й різні організаційні питання, щоб офіційно зареєструвати дитячу козацьку організацію. Табірні збори проводили в основному на острові Хортиці. Крім того, щороку відвідували і продовжують бувати на могилі Івана Сірка, на Кам’яній Могилі тощо. А тут, поблизу села Перун, розбивають табір четвертий рік поспіль.
Няньок тут нема, тож все доводиться робити самим. Я з телевізійною групою сюди приїхав якраз на сніданок. Нас також пригостили – вермішель з яєчнею і чай. Смачно. А на обід, до речі, варили борщ. Козачата куховарять по черзі, отже й готують, хто що вміє.
А до обіду були заняття: одна група стріляли з гвинтівки, інші, молодші, вчилися кидати шари.
За розкладом також – козацький рукопашний бій, шаблевий бій, купання у Дніпрі, риболовля та багато чого іншого, цікавого. Козачата чекають, коли на човні підуть до Таволжанського острова, його добре видно з берега. Це єдиний незатоплений острів порожистої частини Дніпра. Перед ним під водою острів Перун, а за рогом – поріг Вільний, також затоплений. Але козачатам дуже хочеться побувати там, щоб відчути пороги. Вони мені про це навипередки розповідали. Добре знають історію краю, де таборують, приміром, про те, що острів Таволжаний називається так, бо там росла таволга, так зване червоне дерево (Spiraea Linne). Запорозькі козаки з таволги робили ліки для коней від затримки сечі. А князь Святослав, дружину якого печеніги буквально розстріляли з луків із засіки на Чорній скелі Хортиці, вів бій аж до Перуна. За переказами, десь тут і загинув. Відстань від Хортиці до Перуна – 30 кілометрів…


Сніданок – вермішель і м’ясо.


Стіл, який козачата зробили без жодного цвяха.


До сніданку. Вуж… Це мені козачата принесли показати, коли я їм розповідав, чим відрізняються гадюки від зміїв і вужів.





Сходи до Дніпра.


Берег села Перун, далі Орлівське.


В центрі – острів Таволжаний. Перед ним під водою, затоплений острів Перун.




Хлопці розповідають мені про козаків та Івана Сірка, що вони також хочуть вирости сильними і мужніми, але для початку треба поснідати.


Черга за сніданком.


Лариса Мала... Телевізійники об’їдають дітей.


Рукомийник.


Сніданок.


А це вже я – смакота!!!


«Холодильник» – глибоченький льох, тут все захищено від спеки.




Анатолій Шеремет.


Сьогодні його черга куховарити. Запитав, чому чорні колінки. Каже, вогонь роздував.






Поснідали, телевізійникам показали прапори і час мити казани після сніданку…

Хто переміг себе, той потім переможе всіх. А перемагати себе доводиться часто – в даному випадку, миттям казанів.

Коментарі