29 травня 2013

За два дні до літа... і ромашки на біс


Уже нема такого, як два тижні тому, коли все було вкрито ромашками. Але для однієї пані сьогодні викликав ромашки на біс…
Звісно, за допомогою ящірок – вони мені підказали місця, де ще цвітуть ромашки. Тільки-но почули, що для пані зі Львову, де тепер дощ і зюзя, тут же погодилися. «Ми, – кажуть, – зі степу, хоч й дикі, але ж не настільки! Якщо буде треба, то ромашки й взимку знайдемо».




Далі – дзвіночки. Голубі й білі.
Не знаю, як вони називаються. Але дуже гарно, коли їх багато.



Щороку, як первоцвіти, півники та маки, стараюся не пропустити й цю красу. Ростуть вони там, де є вологість, ближче до води. Ці фотографував біля висячого болота, там від них аж у очах рябить – тобто, голубить.
А ще сьогодні було дуже красиве небо з хмарами.




Де-не-де трави вище за мене. Буквально пірнав у них. Втім, терпляче йшов, бо та стежки, що на фото, веде до шовковиці. Мені подобається чорна й так, щоб солодка-солодка, щоб аж все злипалося.


Наївся! Злиплося!
Потім, перед тим, як вийти на люди на зупинку, відчищав руки й довкола рота полином.

Немає коментарів: