Ще одна мить…
Ще один ковток життя – з келеха маку, наповненого до краю сонячним промінням…
Сходить Сонце!
Ранкова симфонія степу…
Сьогодні на Хортиці був з шостої до десятої ранку, сп’янів від сонячного вина… Я тепер знаю, як, приміром, прокидаються ромашки – вони на ніч пелюстки опускають, а з першими променями сонця, піднімають. І їм дуже подобається, коли їх пестить вітер… А ящірки вранці дуже люблять плигати по грушам-дичкам, це у них така зарядка.
А трава в росі схожа на язик собаки, коли той лизне…
Був послизнувся і поїхав по траві, як на лижах, в своїх штатівських шльопках. Слід за мною так гарно пах. Я ж, коли їхав з того пагорбу, давив траву… А трава зараз соковита, на те й травень. Його ранкову симфонію прослухав всю, до останнього акорду.
Немає коментарів:
Дописати коментар