Мене загубили на Хортиці


Не пам’ятаю, коли останній раз був на екскурсії. Не люблю екскурсоводів. Втім, сьогодні довелося.
Вела екскурсію Валентина Степанівна Вініченко. Досвідчений фахівець з 35-річним стажем. А цього разу вона вперше розповідала про Запоріжжя місцевим екскурсоводам, музейним працівникам – кого історією про Запорозький край не здивуєш.

Екскурсія була організована в рамках спеціалізованої виставки «Відпочинок. Туризм. Курорт», що нині діє у міському Експоцентрі «Козак-Палац». На його двох поверхах розмістилися павільйони практично всіх галузевих закладів. До речі, у Запорізькій області – 25 державних музеїв та заповідників, а також 31 садиба сільського (зеленого) туризму. Певно всім відомі – Кам’яна Могила, що під Мелітополем, та Кам’яні могили з первозданним степом на кордоні Запорізької і Донецької областей, Садиба Попова, що у Василівці… А найперша з них, звісно, туристичний бренд краю – Хортиця.
– У 1988 році, – зізналася Валентина Степанівна, – я показувала Хортицю Олександру Лавейкину, радянському космонавту. Він нині очолює Московський музей космонавтики. А у 1987 році він літав на орбітальній станції «Мир», тричі виходив у відкритий космос. Так ось, Лавейкин у мене запитав: «А чи знаєте ви, на що схожа ваша Хортиця з Космосу?» І тут же поділився враженням: «Ваша Хортиця з Космосу виглядає, як відбиток божественної ступні». Як на мене, Хортиця – перлина, яку обнімає Дніпро, і кожен хоч раз у житті, але мусить на ній побувати…
Екскурсія Валентини Степанівни була цікавою і з сюрпризом, тож приємно здивувала навіть тих, хто на острові не вперше і знає всі тутешні туристичні маршрути. Крім нових експозицій, музейники мали нагоду побачити й нову виставу кінного театру – з неабиякими трюками та козацькими витребеньками.
Після вистави, поки я спілкувався з працівниками музею «Запорозька Січ», автобус з екскурсією уїхав без мене. Загубили. Я й не шкодував. Пройшовся урочищем Чорної скелі, заглянув у музейний садок з Чорним каменем, дізнався, що меч Святослава повернувся з Києва і від завтра буде відкритий для відвідувачів.










Козацька канцелярія, музей «Запорозька Січ».





Дуб IV тисячоліття до н.е., піднятий з Дніпра у 1985 році.


Скіфи, VIII – III століття до н.е.


Прикраси скіфської жінки.




Чорні камені, точніше, їх сім, найбільший – з написом, якщо читати за абеткою, складеної Кіфішиним по петрографам Кам’яної Могили, буде слово «сухур», що у перекладі на сучасну значить «короп». Певно, мова про Хортицю – острів бога коропа?


Найбільший Чорний камінь з написом «сухур» – а це до шумерське письмо, тобто до Великого потопу.


Поменше Чорний камінь – божество, якщо за Геродотом, діви Єхидни, яка від Геракла народила трьох синів, найменший Скіф, або, за скіфською міфологією, богиня Апі, матір Ліпоксая, Арпоксачя і Колоксая (Скіфа)… Богиня лежить на правому боці.




Коментарі