Перейти до основного вмісту

Земля ще не встигла змерзнути після спекотного літа


Не хотілося її побачити безлисту й зі згорбленими деревами… Втім, після церкви поїхав. Думав, пройдусь до Чорної скелі й назад. Після морозів і дощів – ковзанка. Це ж не те, що влітку, коли одне бажання – заблукати й не знайти дороги назад.
Як я помилявся!

Гуляв серед валунів. Це каміння, яке принесли сюди талі води з півночі в кінці льодовикового періоду. До речі, знаменитий Чорний камінь з петрогліфами також тут колись лежав, поки його не перенесли в садочок музею. А вцілів він дивом. У Якова Новицького є спогади про нього – «весь пописаний і заріс мохом… непримітний лежить на березі». Мабуть Небеса не допустили, щоб совіцькі індустріалізатори фуганули його на будматеріали. Вони ці валуни вкладали в тіло греблі і дробили на щебінь, а Чорний камінь оминули. Змила з нього мох вода, коли совіти у 1941 році підірвали греблю…
Тут же, де лежав Чорний камінь, є капище відьми… Ну, це не тільки я один так думаю, що та печера належала відьмі або відьмаку. Там дуже гнітюча аура – ніби всмоктує, і якщо біля неї затриматися на довго, потім болить голова і хитає, як п’яного…




















Скільки ходив, весь час зазирав попід каміння, сподівався побачити змія… Сьогодні вночі мені приснилася Хортиця зі зміями і ящірками… Хортиця мене ніби кликала до себе. Ось, я й виконав її прохання.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.