Перейти до основного вмісту

Земля ще не встигла змерзнути після спекотного літа


Не хотілося її побачити безлисту й зі згорбленими деревами… Втім, після церкви поїхав. Думав, пройдусь до Чорної скелі й назад. Після морозів і дощів – ковзанка. Це ж не те, що влітку, коли одне бажання – заблукати й не знайти дороги назад.
Як я помилявся!

Гуляв серед валунів. Це каміння, яке принесли сюди талі води з півночі в кінці льодовикового періоду. До речі, знаменитий Чорний камінь з петрогліфами також тут колись лежав, поки його не перенесли в садочок музею. А вцілів він дивом. У Якова Новицького є спогади про нього – «весь пописаний і заріс мохом… непримітний лежить на березі». Мабуть Небеса не допустили, щоб совіцькі індустріалізатори фуганули його на будматеріали. Вони ці валуни вкладали в тіло греблі і дробили на щебінь, а Чорний камінь оминули. Змила з нього мох вода, коли совіти у 1941 році підірвали греблю…
Тут же, де лежав Чорний камінь, є капище відьми… Ну, це не тільки я один так думаю, що та печера належала відьмі або відьмаку. Там дуже гнітюча аура – ніби всмоктує, і якщо біля неї затриматися на довго, потім болить голова і хитає, як п’яного…




















Скільки ходив, весь час зазирав попід каміння, сподівався побачити змія… Сьогодні вночі мені приснилася Хортиця зі зміями і ящірками… Хортиця мене ніби кликала до себе. Ось, я й виконав її прохання.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Виноградний Спас з трьома яблучками

Як швидко промайнуло літечко-літо…
Уже й Спас.

Хортиця. Прокидається сон-трава, і ніяких аномалій

Лютий – зовсім нелютий… Майже повсюди уже квітнуть первоцвіти. Вчора побачив у Facebook світлини з пролісками і шафраном з Національного природного парку «Бузький Гард», тож рванув на Хортицю. Якщо у долині Південного Бугу цвіте, а це майже поряд, значить, має бути і у нас. Як таке пропустити?