Перейти до основного вмісту

Ящірки і заяча капуста


Сьогодні на Хортиці мене першою зустріла ящірка, яка, як та принцеса на горошині, сиділа на заячій капусті. Красуня. Певно, я їй також сподобався…

Фотографував її – і так, і сяк. А вона не заперечувала, різні красиві форми викаблучувала – то ніжку вбік виставить, то хвостик вгору підніме, ніби хотіла сказати: «Так, я справді кралечка-красуня»…




А потім були інші ящірки. Вони буквально супроводжували мене повсюди. Ось, зокрема, ця мене оглядала зі всіх сторін, коли я сидів на камені під своєю старою вербою…












Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Рождество Твоє, Христе, Боже наш

Голодомор 1946-47 року… Після війни совіцька влада сплановано випробовувала голодом українських дітей, жінок, стариків. Чоловіків, сотні тисяч, Москва винищила раніше, восени 1943 року під час форсування Дніпра. Це було так зване «искупление кровью» лише за те, що українці перебували на окупованій території. Вердикт Жукова: «…все хохльі – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войньі, придется ссьілать в Сибирь!»

Сковорода по-київськи, або Як мене профпридатності позбавили

Ось, цей за цим стародавнім будиночком з каштанами й розташована та установа, що винесла для мене суровий приговор щодо моєї профпридатності…