Мудра ящірка... і крила на все небо на прощання


Першою, хто мене зустрів на Хортиці, була ящірка.


- Ну, що? – запитує. – Просрали мову?
Що їй скажеш? Вона не зрозуміє, що народним обранцям треба на моря-океани, відпочити на кошти платників податків… А народ, він зачекає і тим часом сплатить нові податки…






Місяць не був на Хортиці. Запам’яталася зеленою, квітучою. Тепер все випалено. Деякі трави не встигли розростися – обпечені…
Весь день просидів під своєю старою вербою. Здебільшого у воді – тепла, як парне молоко.
А ще бачив лелеку. Злетів, розправив крила… Широкі-широкі – на все небо… Чомусь було сумно на нього дивитися. Прощавай, Україно…

Коментарі