Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з Червень, 2012

Орел зі змією у пазурах

У 1927-32 роках, коли під забудову промислових підприємств совіти зносили святилища, скіфські кургани, козацькі укріплення, на Кічкасі було зрізано шар землі – площею два на два кілометри. Вирівняли й Вознесенівську гору (нині – центр Запоріжжя, площа Профспілок)…
До речі, Вознесенівська гора й сьогодні добре видна з найвищої точки острова Хортиця – Зорової Могили. А отже, вони були сполучені.

Чуринга... Вмістилище для душі

Наші прадавні пращури вважали, що їхні душі перебувають не в їхньому тілі, а десь поряд – літають собі слідом за своїми підопічними… Тож, щоб душа не бідкалася де попало, кожен мусив тримати її у «хатинці» – чуринзі. Деякі народи вирізали чуринги з дерева, здебільшого у вигляді риби, або з каменя, розфарбовували, прикрашали…

Гуни... Меч війни

Цей меч мені, як рідний. Віднайдено його на території Новоіванківки – села, з якого мій батько…

Подорож у далеке минуле...

У музеї не було відвідувачів. Мені ніхто не заважав. Хіба що наглядачки – коли фотографував, вибирав ракурс, щоб тітки не віддзеркалювалися у кадрі…

Єврейський квартал і докола нього

Ці дві жіночки ніби з далекого минулого, коли тут були будинки, вирувало життя. Тільки тоді тут лавочок було значно більше, біля кожного подвір’я… І на них постійно тусувались дами. Вони виходили на вулицю, щоб показати свої нові плаття, прикраси. Деякі розтопирювали пальці віялом, щоб перехожі могли краще роздивитися їхні золоті каблучки.
Тут споконвіку був єврейський квартал…
Будинки знесли. Лишилися лише дерева, які росли на подвір’ях…

Почом опіум для народу

У старій частині міста, на розі проспекту Лєніна і вулиці Запорозької, розташований Малий ринок (до речі, тут під час війни Московії з Туреччиною була споруджена Правофлангова фортеця, названа на честь командуючого першою армією Алєксандра Голіцина – Алєксандровська фортеця, 1770 року й місто отримало назву за ім’ям Голіцина – Алєксандрівськ). Нині цей ринок відомий, завдяки підірваній церкві («справа пономарів») і відпиляній голові Сталіна.

Хортиця... Курган

Далі лише світлини...

Обійми змія

У цього змія гарний смак. І апетит нічогенький…

Олень

Сьогодні знову день провів під Висячим болотом, тобто під скелею, на якому «висить» це болото, на берегу Старого Дніпра.

Ящірки і заклинання змія

Дорогу перегородив змій...

Стежка... Вужі вихваляються обновками

Запорозькі краєзнавці вже радили мені не ходити на Хортицю у вихідні. Вони мають рацію – того всього краще не бачити…

Шовковиця... Духи приходять без виклику

Ця шовковиця дуже стара. Чув від краєзнавців, що їй щось понад 200 років. А може й більше. Точно не знаю. У будь-якому разі, це дерево мені відоме з дитинства і скільки себе пам’ятаю, на ньому ніколи не було плодів.

Часничок і жаба-ненажера... Викликання духа скіфської богині

Перед відпусткою було стільки планів…

Запорозький змій, метелик, ящірки і квіти

Першим, хто мене сьогодні зустрів на Хортиці, був змій.
Молоденький. Невеличкий. Десь понад метр. Він тільки-но поснідав і перетравлював… Власне, я йому не став заважати.

Запорізька піраміда. Обсерваторія

Це просто неймовірно! У мене було таке враження, ніби пройшов скрізь стіну в часі, з 2012 року у далеке-далеке минуле. Не повірив у те, що зі мною відбулося. Тому повернувся назад і спробував ще раз – повторив вхід. Дійсно – стіна часу…
Після церкви рвонув… Ні, не на Хортицю, а в урочище Вирва. Це на правому березі над Старим Дніпром навпроти Хортиці. Йти туди від зупинки хвилин десять-п’ятнадцять – всього нічого. Втім, за парком – кар’єр, а отже пилюка, грохіт, тепловоз з вагонами… Запах жахливий. Важко дихати.

Мавпа

На скелі Рогози, що на правому березі над Старим Дніпром навпроти Хортиці, видно Мавпу. Це, якщо йти з півночі туристичною стежкою.
Кажуть, її так називали ще запорозькі козаки. Ніяких підтверджень тому нема. Втім, у музеї на Хортиці є фото групи німців-колоністів біля цього каменю. Вони його називали «аффенкопф» – «голова мавпи».
До речі, біля Мавпи – печера Кутова. Слово «кутова» за термінологією спелеологів – вертикально опущений «комин», тобто, якщо проще, людину туди можна опустити солдатиком. Наскільки глибока та печера – не відомо. Можливо, це й є той самий вхід під Хортицю… А охороняє його Мавпа… Чи не Мавпа, а якась богоподібна істота, легенда про яку – загубилася десь ще у допотопні часи, коли тут жили люди… Ті самі мешканці цього краю, які спорудили обсерваторію у вигляді піраміди…
А ось про піраміду – в наступному дописі.

Відірвався

Перший день літа і перший день відпустки… Коротенької, двотижнева, але відпустки.
Звісно, як й минулого року, відмовився від морів. Хочу Хортицю!
Ось, хочу і все. Мені тут добре.