Перейти до основного вмісту

Яків Новицький

Власне, так само, як у Дніпропетровську шанують Дмитра Яворницького, мали б ставитися до Якова Новицького у Запоріжжі, де він заснував краєзнавчий, тепер обласний, музей. Втім, у місті нема навіть пам’ятної дошки. В обласному краєзнавчому музеї – колись організовували тимчасову тематичну виставку, але ніякої постійно діючої експозиції там, схоже, не збиралися відкривати. Щоправда, у 1993 році на музеї вивісили меморіальну дошку, й тут же, кажуть, хтось вкрав. Ще є вулиця імені Новицького, точніше кількасот метровий провулочок, що перетинає проспект Леніна поблизу адміністративного центру міста. Та вона дуже далеко від місця, де, приміром, жив та працював Яків Павлович.
Все, що лишилося від легендарного запорожця-краєзнавця – дуб…


У Якова Павловича було чотири дочки і два сини. Велика родина. Тож, будував будинок на вулиці Олександрівській, 55 (нині – Дзержинського, там тепер магазинчик). А, коли спорудив, у 1894 році посадив у себе на подвір’ї три дубки. Два з них, як стверджують місцеві краєзнавці, загинули. Або їх, швидше за все, викорчували, коли зносили будинок Новицького, це вже за совіцьких часів. Дивом вцілів один – нині він на подвір’ї ресторації «Олександрівський повіт».
Іноді до дубу Новицького навідують. Ось, знову побував. Попросив у хазяйки ресторації дозволу пофотографувати сторічний дуб. Розговорились. З’ясувалося Людмила Анатолівна, так вона відрекомендувалася, раніше неподалік жила. Розповіла, що тут, коли забудовували район, знаходили дуже багато людських кісток і черепів. Воно й не дивно, на перехресті з вулицею Дзержинського – Червоноармійська, колись Пилипівська, яка вела до Пилипівської церкви з цвинтарем. До речі, від будинку Новицького – метрів 300-400. На Пилипівському цвинтарі його й похоронили. На місці кладовища побудували в’язницю й стадіон з плавальним басейном. На жаль, достеменно не відомо, де могила Якова Новицького.


Стадіон – десь тут була могила Якова Павловича Новицького (народився 6 листопада, 24 жовтня за старим стилем, 1847 року. Помер 19 квітня 1925 року).
Людмила Анатоліївна, хазяйка ресторації «Олександрівський повіт» сказала, що дуб популярний, іноді сюди приходять люди, щоб його просто побачити…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.