Перейти до основного вмісту

Чаша друг


Як і обіцяв – про чашу Аріанта. Зазвичай в літературі – науковій – значиться «казан Аріанта». Мені це не подобалося і я на власний розсуд перейменував на «чашу».
Що таке «казан»? Є місто Казань – Qazan, з татарської, якщо в переносному розумінні – там, де «вариться все».
У такому випадку, яке Qazan має відношення до Ареанта?

Бажаючи дізнатися кількість своїх воїнів скіфський цар Аріант (585 – 480 роки до н. е., тобто з часу виникнення Причорноморської Скіфії) наказав кожному скіфу здати по одному наконечнику стріли. Із зібраного металу – була вилита велечезна чаша. Деякі дослідники припускають, що її висота (якщо переказане Геродотом перерахувати на наші виміри – Історія, IV, 81: «на шістсот амфор») сягала 4 (9) метрів, за об’ємом – 12 (20) тис.літрів. Тож, виходить, було зібрано 3,4 мільйона (15,6 мільйона) наконечників. Але це явне Геродотове перебільшення. Зрозуміло, чаша була значно меншою, і не про це мова.
Чаша Аріанта була символічною святинею. За давньою традицією (яка, ймовірно, велась з III – II тисячоліття до нашої ери) скіфи браталися – в ріг з вином крапали свою кров, умокали стріли, молилися і випивали (Геродот, Історія, IV, 70). Отже, чаша Аріанта мала таке ж саме значення, тільки не для двох побратимів, а для всіх скіфів. Очевидно, вона була вилита саме для всескіфського братання – першого. Потім з року в рік виливалися такіж обрядові чаши по всім скіфським обласям. Тепер ми їх можемо бачити в музеях, одна стоїть на Зоровій Могилі Хортиці.
Тоб то! Не могли скіфи брататися в казані!
Тут, або Геродот щось наплутав, або московські царські та совіцькі “вчені” навмисне “постаралися”.
Чашою я назвав, бо у мене чаша Аріанта асоціюється з чашою для причастя.
Щоб переконатися у своїй правоті, попросив свого друга грека розтлумачити написане Геродотом. До речі, мій друг грек минулого року був у мене в гостях, ми ходили на Хортицю, тож відразу зрозумів, що саме я хочу. Ось сьогодні отримав від нього листа. Далі – дослівно.
Слово «чаша» грецькою пишеться το φλιτζάνι (то флітзáні), майже як «філіжанка». Слово «казан» має два переклади – ο λέβητας (о лéвітас) і запозичене тюркське το καζάνι (то казáні). Останній факт запозичення не є дивним, коли враховувати багатовікове сусідство, торгівлю, війни, тобто – взаємоінтеграцію. Наприклад, тюркоприбулими є відомі слова «варварос» («скотиняка») та «грек» (самоназва, як тобі знано, є «еллін»).
Таким чином, «лéвітас» має єдиний корінь зі словами λεβέντης (лєвéнтіс – «богатир», або «шляхетний») та λεβητάσια («левітація», «злет»), а також одне до одного звучить, як слово, котре має переклад «святенник», «духовна особа».
Слово «флітзáні» може сяк-так перегукуватися зі словом ο φίλος (о фíлос) – «друг».
P.S. Я ось що собі думаю. Те, що зараз відбувається в Україні – казан. А має бути – чаша – λεβητάσια. Тож, кожен мусить здати по наконечнику стріли, разом маємо вилити чашу – помолитися і побрататися, інакше загинемо…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.