Чаша друг


Як і обіцяв – про чашу Аріанта. Зазвичай в літературі – науковій – значиться «казан Аріанта». Мені це не подобалося і я на власний розсуд перейменував на «чашу».
Що таке «казан»? Є місто Казань – Qazan, з татарської, якщо в переносному розумінні – там, де «вариться все».
У такому випадку, яке Qazan має відношення до Ареанта?

Бажаючи дізнатися кількість своїх воїнів скіфський цар Аріант (585 – 480 роки до н. е., тобто з часу виникнення Причорноморської Скіфії) наказав кожному скіфу здати по одному наконечнику стріли. Із зібраного металу – була вилита велечезна чаша. Деякі дослідники припускають, що її висота (якщо переказане Геродотом перерахувати на наші виміри – Історія, IV, 81: «на шістсот амфор») сягала 4 (9) метрів, за об’ємом – 12 (20) літрів. Тож, виходить, було зібрано 3,4 мільйона (15,6 мільйона) наконечників. Але це явне Геродотове перебільшення. Зрозуміло, чаша була значно меншою, і не про це мова.
Чаша Аріанта була символічною святинею. За давньою традицією (яка, ймовірно, велась з III – II тисячоліття до нашої ери) скіфи браталися – в ріг з вином крапали свою кров, умокали стріли, молилися і випивали (Геродот, Історія, IV, 70). Отже, чаша Аріанта мала таке ж саме значення, тільки не для двох побратимів, а для всіх скіфів. Очевидно, вона була вилита саме для всескіфського братання – першого. Потім з року в рік виливалися такіж обрядові чаши по всім скіфським обласям. Тепер ми їх можемо бачити в музеях, одна стоїть на Зоровій Могилі Хортиці.
Тоб то! Не могли скіфи брататися в казані!
Тут, або Геродот щось наплутав, або московські царські та совіцькі “вчені” навмисне “постаралися”.
Чашою я назвав, бо у мене чаша Аріанта асоціюється з чашою для причастя.
Щоб переконатися у своїй правоті, попросив свого друга грека розтлумачити написане Геродотом. До речі, мій друг грек минулого року був у мене в гостях, ми ходили на Хортицю, тож відразу зрозумів, що саме я хочу. Ось сьогодні отримав від нього листа. Далі – дослівно.
Слово «чаша» грецькою пишеться το φλιτζάνι (то флітзáні), майже як «філіжанка». Слово «казан» має два переклади – ο λέβητας (о лéвітас) і запозичене тюркське το καζάνι (то казáні). Останній факт запозичення не є дивним, коли враховувати багатовікове сусідство, торгівлю, війни, тобто – взаємоінтеграцію. Наприклад, тюркоприбулими є відомі слова «варварос» («скотиняка») та «грек» (самоназва, як тобі знано, є «еллін»).
Таким чином, «лéвітас» має єдиний корінь зі словами λεβέντης (лєвéнтіс – «богатир», або «шляхетний») та λεβητάσια («левітація», «злет»), а також одне до одного звучить, як слово, котре має переклад «святенник», «духовна особа».
Слово «флітзáні» може сяк-так перегукуватися зі словом ο φίλος (о фíлос) – «друг».
P.S. Я ось що собі думаю. Те, що зараз відбувається в Україні – казан. А має бути – чаша – λεβητάσια. Тож, кожен мусить здати по наконечнику стріли, разом маємо вилити чашу – помолитися і побрататися, інакше загинемо…

Коментарі