Могили предків

Кургани злилися воєдино зі степом ще за часів енеоліту і бронзової доби. Починаючи від III – II тисячоліття до н.е., ймовірно, навіть раніше. “Степові піраміди” – могили. Споконвіків завжди доглянуті.
На деяких споруджувалися святилища. Пізніше половці ставили на кургани свої кам’яні скульптури… Скіфи – називають могилами предків. Що, до речі, ще раз підтверджує, зокрема, що скіфи раптово не виникли і раптово нікуди не зникали, і не прискакали з Сибіру, як намагаються світ переконати московські академіки типу Рибакова, щоб сфальсифікувати історію, нібито мокселі і скіфи – одного племені народ «с раскосыми и жадными очами».

У листі Дарію Першому скіфський цар Ідантірс відповів, що не поспішає битися, бо у скіфів немає ні міст, ні засіяних полів, тож нічого забрати і спустошити. А ось, якщо перси знайдуть і почнуть руйнувати і грабувати могили предків, будуть розбиті. Власне, так і сталося. Через наругу над могилами предків скіфи вступили в бій і перемогли, звільнили свою країну від загарбників. І тоді ж, у 514 році до н.е. був встановлений перший пам’ятник Перемоги – чаша Аріанта.
Скіфський цар Аріант наказав кожному воїну дати по наконечнику зі стріли. Із зібраного металу вилили чашу і встановили її на полі, де щороку вшановували бога Арея – покровителя стрільців (скіфів).
Чому чаша?


Від своїх давніх пращурів скіфи перейняли традицію побратимства. Воїни, які браталися, в чашу з вином пускали по краплі своєї крові, умокали стріли, молилися, а потім по черзі випивали. Побратими ніколи один одного не залишали у біді. Скажімо, якщо один з побратимів потрапляв у полон, другий йшов визволяти, не жаліючи свого життя.
Чаша Аріанта – символізувала побратимство одразу всіх скіфів. Тож, Аріант, таким чином, об’єднав всіх скіфів – всі області (племена). І чаша Аріанта – ще й символ Державності, або Незалежності. (За припущенням дослідників, ймовірно, ця чаша була вперше встановлена на території нинішнього села Великі Луки, що у Ново українському районі на Кіровоградщині. Згодом кожна область скіфів встановлювали такі чаші у себе – не змінюючи звичай – збирали наконечники стріл стрільців області, виливали чашу, молились, братались).
Скіфи браталися, щоб разом дати відсіч будь-кому, хто осмілиться розривати й грабувати могили предків…

Вперше скіфська могила була пограбована у 1763 році за наказом губернатора Новоросійського краю Мельгунова – Червона, або Лита Могила, що “в 30 верстах від Єлисовєтграда” (нині село Кучерівка Знаменського району, що неподалік Кіровограда).
З могили скіфського царя меч із золотим окуттям, золота діадема та золоті прикраси були подаровані Мельгуновим імператриці Єкатєріні II. Надалі вже на державному рівні “вчені” Московії грабували наші “степові піраміди”. Крім того, до цього долучилися й аматори – ті, хто шукав скарби. Про цю “золоту лихоманку”, коли могили розривали всі, кому не лінь, Тарас Шевченко напише: “Світе тихий, краю милий…”
Пограбування Литої Могили “науковці” назвуть початком “скіфської археології” і стануть копати й перекопувати степ… По сей день риють.

Тепер вся наша Україна – “начетверо розкопана, розрита могила…” у прямому й переносному розумінні. Сплюндровані могили предків.

Коментарі