Золотий Змій

Раніше мені змії траплялися в траві, в скелях, було, що й на стежці, але здалеку. А ось так, щоб зовсім близько… Минулого року в плавнях, коли відбив від себе – мабуть, я на нього наступив чи йшов біля гнізда. Сьогодні першим, хто мені стрівся на Хортиці, був змій. Він йшов по стежці. Поважно. Виблискував на сонці своїм золотим вбранням.


Змій (жовтобрюх, жовточеревий полоз, удав) – легендарний запорозький. За легендою (переказана Яковом Новицьким), Запорозький Змій жив на Хортиці, іноді з’являвся вночі і світив очима, але козаків не чіпав…
Насправді, дуже-дуже давно наші степові змії сягали восьми і більше метрів, котилися степом колесом тощо – про це, мабуть, кожному з нас в дитинстві бабусі-дідусі розповідали (лякали). Змій – удав, бо харчується падаллю, а перед тим, як з’їсти, давить свою жертву. Ті восьмиметрові бувало, що давили навіть телят.
Нині змії зменшилися у розмірі – рідко, коли можна зустріти двометрового. Зазвичай, понад метр, півтора (як сьогоднішній мій змій на фото).


Змії не отруйні – вбивати їх не треба. Вони мудрі і мирні. Агресивні, якщо їх потурбувати – наступити, або пройти біля кубла. Щоб оборонити себе чи свій виводок, змій плигає, причому лучить в обличчя. Якщо вкусить – це, як укус собаки. Зважаючи, що він харчується падаллю, рану треба відповідно продезінфікувати.
Захиститися від змія дуже просто – треба стати за сонцем (перескочити, відійти – це кому і як вдасться), змій не побачить вас, якщо за вами буде сонце. Ось сьогодні я фоткав саме з такої позиції. Він мене відчував, тому звернув зі стежки. Але не бачив.
Як на мене, легенда про Запорозького Змія – набагато давніша. Зокрема, царські скіфи віддавали перевагу золоту, тому що поклонялися Сонцю. До речі, навіть новий рік у них починався в день літнього сонцестояння – коли Сонце найяскравіше, грає в небі. Ще давніші наші пращури (до царських скіфів) також були сонцепоклонниками, бо святилища на Хортиці і довкола – зорієнтовані теж на день літнього сонцестояння.
Отже, якщо змій так виграє золотом на сонці, то певно ж про нього складали легенди… Ось, змієнога діва Єхидна, праматір скіфів – не випадково змієнога. Впевнений, малося на увазі – золотонога! Ніжки у неї були, ніби змійки, виблискували золотом (колготки такі носила) – ото Геракл на них і повівся…

Коментарі