Бубоніння

Птахи раптом втихли… Всі і одночасно. Я зрозумів, що щось не так.
Перша думка була – якісь підлітки увімкнув музику у мобілці. Ось і сполохали птахів. Втім, нічого такого не було чути. Тиша.
Я відчував, що по стежці хтось йде, можливо, навіть гурт, і ще далека від мене. Ось тільки – хто? І що треба робити, щоб розігнати пташине царство на великій відстані? Зазвичай, вервички туристів не роблять такого переполоху. Гомонять, діло молоде, зрозуміло. Та так, щоб птахи вмовкали… Навпаки, вони їм підщебечують. А тут – ніби якась нечиста сила приборкала острів.
Те, що почув, приголомшило.

Здалеку, з тиші стало чути бубен. І не один. Звук поступово наближався. А з ним і чоловічі голоси. Не зовсім розумів, що вони бубоніли, щось типу: алах-малах, алах-малах і т.д.
Шамани?! На Івана на Купала прийшли на Хортицю чар-зілля шукати?!
Дивно!
Дивлюся – з-за яру на стежці показався гурт. По одягу – ніби нормальні, типу туристи. В панамках, з рюкзаками… Та чим ближче вони до мене, тим гучніше їхній бубен і оте: алах-малах, алах-малах…
Відійшов вбік, щоб пропустити. Думаю, хай собі проалахають-промалахають. А я почекаю. Спустився в яр, а там – безсмертники. Це перші в цьому році. Так їм зрадів, що мені вже було не до алахів-малахів з бубном.


Шамани речитативно пороалахали-малахали повз мене і щезли за пригорком. Через деякий час вмовкли.
Це що, думаю собі, вони наввипередки кудись побігли, що так швидко стихли?
Піднімаюся з яру, а вони сидять.
Підхожу ближче, роздивляюся – ні, не шамани. Певно, кришнаїти чи щось таке, я в цьому не розбираюся (і не хочу). Але, якщо кришнаїти, чому вони не в білих одежах? Може, йоги?
З’ясовувати не став. Втім, попросив бубном не полохати птахів.
Заперечили, пояснили, що їхній бубен чудодійний, причому настільки, що хоч образа винось, і «оздоровлює» довкілля.
І ось тут Остапа понесло. Я їм став розповідати про Хортицю – і про скіфів, і про ковилу, і про Сфінкса та Шумерів, про половців, які на землю не плювали, а збирали в чашу свої плювки, і про те, що острів – святиня, покровитель чоловіків, а той, хто Хортицю ображає, перестає бути чоловіком, і що це перевірено і не раз… І те, що я нічого не маю проти святості їхнього бубна, але ж треба ще й поважати святиню, на якій знаходяться… Ніби переконав.
Юрій, як він себе назвав, запитує:
– А де можна почитати те, що ви розповідали? Ви пишете про це в газеті чи на сайті?
– ?!!
Я не знав, що відповісти. Говорити, що це все нікому – ніяким газетам і сайтам не потрібно. Що, як сказав мені один видавець, всі знають, що «Хортиця» – водка, а твоя Хортиця нікого не цікавить. Що, дійсно, сьогодні в Україні люди більше цікавляться різними фун-шуями і йогами, бубнами і чужими релігіями – всім, тільки не своїм споконвічним. І що в нашій державі зараз впроваджують «Україну для людей» – безнаціонально-безлику… без минулого і майбутнього.

Коментарі