Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з 2009

Листя

Йду по калюжах….
Сиплеться й сиплеться листя…
Килимом жовтим
маскують баюри міські.
Це лише кажуть –
в осені вбрання золотисте…
Але ж прикраси
ніхто
не топче у багні.
Йду по калюжах…
Довкола кружляють не листя –
любовні слова…
Колись наївні й веселі бруньки…
Зжовклі
і просяклі дощем
зриваються з гілля –
і тонуть
в ковбанях душі…

Дніпрові пороги та Сонячна система

Розташування Дніпрових порогів відповідає планетам Сонячної системи. Це, якщо дивитися на пороги не зверху, а у розрізі – їхній профіль. Крім того, й горизонтальні відстані між порогами також дорівнюють розмірам планетарних орбіт…

Хортиця... Промені

Протовче

Первенець блочного будівництва

Блочне будівництво започаткували не американці і не зпензлив цю ідею у них Хрущов. Перші хрущовки з’явилися набагато раніше. До цього своїм розумом дійшли совіцькі активісти-комсомольці… у буремні роки «побудови світлого будущого – світової комунізми» на Запорожжі…

Хортиця сьогодні пахла медом

Трави, дерева, скелі й Дніпро утворюють неповторимий аромат. У липні Хортиця не встигає за ніч охолонути, тож з ранку обдаровує медовими пахощами.

Посигнальте й мені!

Минула неділя – перша (після Трійці) була всіх святих, сьогодні – друга, всіх святих землі Української.
Ось, хто такі святі? Пару тижнів тому це запитання задав тещі священика, щоправда, молодого священика. Вона почала щось там філософствувати, розмірковувати… Так й не дійшла до істини.
Мені здавалося, що це знають всі.

Хортиця... Шароварні блазні

Пройшло кілька днів, а я ніяк не можу оговтатися від побаченого на Хортиці у суботу 6 червня – на так званій тризні. Шароварні блазні співали-гарцювали й ледь не вибивали гопака… Торгашки на сувенірах заробляли піньондзи… Представники влади щось там патріотичне проголошували… Про те, що тризна – це поминальна молитва ніхто й словом не обмовився.

Хортиця... Тризна

Тільки-но ступив на Хортицю й перше, що собі промовив: «Свят! Свят! Свят!» – змішались коні, люди …шаровари і баби у штучних віночках… Козацтво зі всієї України понаїхало, й не тільки – вже за традицією – також ще й з Кубані. Народу – як ніколи. Розумію, хоч раз в житті побувати на цій святій землі кожен мріє.
Згадалась та – перша Тризна ще за Чорновола – офіційно дозволена владою – у 90-му…
Тепер все зовсім по-іншому… Інший час – інші чаяння…

Дощик

надвечір дощик оминав
у парку сонячні проміння
й похлюпував
на тротуар
рясне крапління
довкола пусто
ні душі
всі в підземеллі
рятуються від весни
у метрополітені
дощ ось скінчиться
і тоді
сухі й веселі
посунуть люди у свої
житло-оселі
мені ж
нема куди піти
я з Михаїлом
архангелом кам‘яним
архистратигом
до неба зводжу я мольбу
очисти зливой
і серце зранене
зціли
коханням щирим

Пані лікарка

Моя мама.
В училищі, зробила перманент.
Добре, що встигла сфоткатися, бо педагоги змусили змити і заплести косички…

Жінка в чорному на Чернечій горі

У Каневі від тутешніх старожилів можна почути різні історії щодо Чернечої гори, зокрема, й про жінку в чорному, яка після переховання Шевченка поселилася там і майже щодня ходила на Тарасову могилу, а коли померла, її поховали неподалік…
Хто ця жінка в чорному?
Ликера. Називають її. А втім, хтозна…

Звідки беруться діти

Кажуть, філологи довго не одружуються, бо начитаються отієї романтики і потім …ніяк не можуть змиритися з реаліями життя, здебільшого так ніколи й не спускаються на землю – пурхають собі з хмаринки на хмаринку.
Діти лікарів теж не такі, як всі – забагато знають.
В мені змішалося одне й друге – злилося до купи несумісне.